Оптимісти сумують також,
Правда якось інакше… по-своєму…
Коли з неба ллє рясний дощ,
Вони також ллють сльози солонії…
Оптимістам дана печаль.
Особлива печаль, інакша…
І на кожнім стоїть печать,
І у кожного доля страшна…
Не такі вже вони й прості…
І сміються, хай плакати хочуть…
Хай з берези летять листи,
Хай вогнями палають очі…